Якість підготовки ґрунту під озимий ріпак в значній мірі залежить від подрібнення та рівномірного розподілу рослинних решток попередника під час його збирання. Потрібно якісно розподілити, подрібнити та заробити рослинні рештки попередника, створивши дрібногрудучкувату структуру ґрунту для одержання рівномірних сходів та ефективної роботи ґрунтових схем захисту культури. Найбільш поширеним видом проведення основного обробітку грунту є оранка на глибину 25-30 см, яка максимально ефективно вирішує вище перелічені завдання. Важливо якщо оранка проводится безпосередньо перед посівом потрібно обовязково використовувати важкі котки для уникнення пошкодження від усадки ґрунту. Іншим видом основного обробітку є використання грунтопоглиблюючих знарядь, якими переважно працюють на глибину 35-45 см для руйнування так званої «підорної підошви». Відповідно на даному обробітку максимально накопичується та зберігається волога та найбільш потужно розвивається коренева система.
В умовах дефіциту вологи оранку проводять безпосередньо у день посіву (бажано у вечірні чи нічні години). Адже якщо оранку провести за 2-3 тижні під час липневої спеки є ризик одержати абсолютно сухий ґрунт на глибині до 30 см. У випадку якщо попередник збирається завчасно (за 10-15 днів) до посіву тоді необхідно відразу слідом за комбайном провести дискування ґрунту на мінімально можливу глибину, створивши мульчуючий шар, ми максимально ефективно збережем вологу для одержання сходів, і оранку проводимо безпосередньо перед посівом. Найбільш поширена глибина посіву для озимого ріпаку 2,5-3 см. Проводити посів на глибину менше 2,5 см є ризик швидкого пересихання поверхні ґрунту та одержання нерівномірних сходів. При дефіциті вологи на легких та середніх за механічним складом грунтах глибину посіву збільшують до 3-4 см. При загрозі утворення грунтової кірки після дощу обовязково проводять боронування або коткування до появи сходів культури. За вибору широкорядного способу посіву (більше 25 см) норму висіву насіння необхідно зменшити на 10-15 % з метою запобігання внутрішньовидової конкуренції між рослинами в рядку.